Сценарії свят

             

Великий скарб бібліотеки

Бібліотечний квест

Ведучий. Квітень знаменитий тим, що на цей період припадає аж два свята, пов’язаних з книгою – це Всесвітній день дитячої книги, яке ми святкуємо 2 квітня і Всесвітній день книги і авторського права, яке припадає на 23 квітня. Сьогоднішня наша зустріч приурочена цим святам.

Гортаючи книгу – спинись на хвилинку,

Не просто папір то, не просто слова,

Уважно вдивляйся у кожну сторінку,

Й тобі розповість вона справжні дива!

                            В ній мудрість, порада, знання і натхнення,

                            Що в давній Русі літописець вкладав.

                            В ній розум й повага – підкреслює вчення,

                            Яке залишив по собі Ярослав.

То скарб найдорожчий, що предки лишили,

Криниця бездонна пізнання віків.

 Вклонялись їм ті,  хто долі вершили,

 Вклонялися й ті, хто читати не вмів.

    Уважно вдивляйся у кожну сторінку,

    Бо книга – то друг, і душа в ній жива!

    Гортаючи книгу – спинись на хвилинку,

    Не просто папір  то, не просто слова..

Ведучий:  Але сьогоднішнє свято проходитиме  не в звичайній формі, а у формі квесту. Слово квест з англійської означає пошук.  У бібліотеці дуже багато книг. А як же розміщені вони? Адже щоб знайти потрібну книгу, треба знати де вона стоїть. Розміщення в бібліотеці систематичне. Окремо стоять книги з математики, з географії, з біології , з літератури. А в межах відділу книги розміщені….за алфавітом! Ну звичайно – це просто! І потрібну книгу ми швидко знайдемо.

Ведучий: Діти, давайте пригадаємо як потрібно себе поводити в бібліотеці:

Не бігати, не кричати, не штовхатися. Не переставляти книги з одного розділу в інший. Давайте будемо поважати один одного та людей, які тут працюють і відвідують бібліотеку.

 

Завдання  квесту:

 Скласти і прочитати відомий вислів про книгу  італійського поета і гуманіста Франческо Петрарки, який ми поділили на 10 частин: На кожній зупинці команди виконують різноманітні  завдання, за правильне виконання яких отримують одну частину вислову.

Книги мають/ особливу чарівність;/ книги викликають/ у нас насолоду:/ вони розмовляють з нами,/ дають нам/ добру пораду,/вони стають/ живими друзями/ для нас. 

                                                                               Ф. Петрарка

 

 

               Д. Павличко

                         ***

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед.

Сліпцеві очі ним потри, і вмент

Побачить сонце й голубі висоти,

Відчує мислі найстрімкіший лет,

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти,

Рвучи з очей пов’язки чорних лент!

Благословенна та ясна година,

Коли буквар до рук бере дитина,

Коли читає „Кобзаря” юнак,

Коли Франка «огромнії сонети»

Підносять дух, коли говорять Гете,

Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.

 

Завдання 1. Існує літературна премія, яка є найпрестижнішою міжнародною нагородою Найкращим письменникам і художникам-ілюстраторам дитячої книги. Вона носить його ім’я і вручається 2 квітня, в день народження цього казкаря.

Завдання 2. З’ясуйте, де чий твір.

              ТВОРИ                                                  АВТОРИ

 

«Пригоди Робінзона Кукурузо»                          Григір Тютюнник

«Митькозавр із Юрківки»                                  Василь Королів-Старий

«Вогник далеко в степу»                                  Володимир Винниченко

«Коли ще звірі говорили»                                 Всеволод Нестайко

«Федько-халамидник»                                      Василь Симоненко

«Цар Плаксій та Лоскотон»                              Ярослав Стельмах

«Хуха-Моховинка»                                                                                     Іван Франко

Відповіді:

«Пригоди Робінзона Кукурузо» - Всеволод Нестайко

«Митькозавр із Юрківки» - Ярослав Стельмах

«Вогник далеко в степу» - Григір Тютюнник

«Коли ще звірі говорили» - Іван Франко

«Федько-халамидник» - Володимир Винниченко

«Цар Плаксій та Лоскотон» – Василь Симоненко

«Хуха-Моховинка» – Василь Королів-Старий

 

Завдання 3. Люди завжди поважали книгу як неоціненне джерело знань, тому і склали про неї безліч прислів’їв і приказок. Назвіть їх.

Завдання 4. Знайдіть у фонді і прочитайте оповідку Остапа Вишні «Як мене преса підвела».

Підказка. 5-й стелаж, зворотня сторона, 3-я поличка, 2-й том.

Завдання 5. Продовжити загадку:

                                     Бачить – не бачить,

Чути – не чує.

Мовчки говорить,

Дуже мудрує.

Часом захоче –

Правди навчає,

Іноді бреше,

Всіх звеселяє.

………………

Підказка. Знайти у фонді книгу Л. Глібова «Цяцькований осел». 4-й стелаж, 6-а поличка.

 

І. Довідковий апарат бібліотеки і книги

Дайте відповіді на запитання

1.Якщо вам потрібно дізнатися як правильно писати те чи інше слово, звертаємося до

……………………………  словника.

2.Яке розміщення матеріалу в довідкових виданнях?

 

Практичне завдання. У 4-х томному виданні «Українське слово» знайти і прочитати вірш відомого дитячого письменника Д. Білоуса «Хто сказав, що наша мова груба?»  (3-й т., с. 701)

ІІ. Довідковий апарат бібліотеки і книги

Дайте відповіді на запитання

1. Якщо  потрібно визначити значення слова, звертаємося до …………………………….  словника.

2.      Допомагає користуватися довідковими виданнями ……………….

 

Практичне завдання. Дати визначення термінів:

1. Що таке переказ?.........................

2. Що таке прислів’я?......................

3. Що таке байка?............................

Підказка. Підійти до стелажа з назвою «Книги, які знають усе», взяти «Великий довідник школяра: 5-11 класи»

 

ІІІ. Довідковий апарат бібліотеки і книги

Дайте відповіді на запитання.

1.      Якщо ви хочете дізнатися про різні явища природи – такі як затемнення, повінь, землетрус,

 

чи про видатних діячів культури, спорту, про географічні відкриття, історичні події –

 

звертаємося до …………………………..  словників.

 

2.      Який довідковий апарат є в книгах?..................................................

 

 

Практичне завдання. До якого району Полтавської області належить село Мар’янське і хто з видатних поетів перебував там у 1845 році.

 

Підказка. Зверніться до енциклопедичного довідника «Полтавщина: Історичний нарис».

 

ІV. Довідковий апарат бібліотеки і книги

Дайте відповідь на запитання.

1. Чи є у словниках зміст?

 

Практичне завдання. Коротка біографія Ігоря Калинця. Ким він працював, повернувшись із заслання?

Підказка. Підійти до стелажа з назвою «Книги, які знають усе», знайти українську літературну енциклопедію.

Ведучий. Отже, підводячи підсумки цього конкурсу, ми розуміємо, щоб добре володіти мовою, правильно говорити, потрібно частіше звертатися до словників.

1-й учень. Як парость виноградної лози,

            Плекайте мову. Пильно й ненастанно

            Політь бур’ян. Чистіше від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

2-й учень. В рідній мові своїй мусиш вивчити кожне

                   Слівце,

                   Доглядати його, як старий садівник деревце.

 

Завдання 8. Розв’яжіть приклади, розмістіть відповіді у порядку збільшення і розшифруйте «чарівне слово, за допомогою якого герой казки Вільгельма Гауфа міг обернутися на будь-яку тварину.

Незвичайна математика.

 

Тема. До джерел народної мудрості.

Завдання 9. Виконайте дії і прочитайте утворений результат.

1.      Зуб + і – убі + ага + дка = ?

2.      Скарб – арб  + ород – д + мовк + а = ?

3.      Усіх – іх + мі + шум – ум + ка = ?

4.      При + кут – ут + азал – ал + ка = ?

5.      Пас – ас + рис + ліс – с + в’я = ?

Завдання 10.

1.      Хто заснував першу бібліотеку в Київській Русі?

2.      Майстерня, фабрика, де виготовляють книги.

3.      Як називається відділ у бібліотеці, де видаються книги додому?

4.      У кожного читача в бібліотеці є свій документ, який називається …..

5.      На чому розташовані книги у бібліотеці?

6.      Як правильно вибрати книгу у бібліотеці? Як дізнатися про зміст книги до того, як почнемо її читати?

7.      Особа, яка написала літературний твір.

8.      Короткий зміст книги – це …………….

 

        Завдання 11. Структура книги:

    1……………….

     2………………

 

        Завдання 12. Скласти книги на полиці за алфавітом.

  

        Завдання 13. Вписавши по горизонталі правильні відповіді ,отримаєте прізвище людини, яка зробила багато для розвитку українського книгодрукування.

 

				1
			2
				3
4
5
	6
				7

 

1.      Як називається невеличка книжечка, яка заведена на всіх читачів бібліотеки, і, в яку вписують дані про взяті книги?

2.      Спеціально оброблена шкіра молодих тварин, яку колись використовували для письма.

3.      Майстерня, фабрика, де виготовляють книги.

4.      Автор оповідання про сплячу Книгу.

5.      Хто заснував першу бібліотеку в Київській Русі?

6.      Відділ у бібліотеці, в якому можна взяти книги додому.

7.      Величезна на зріст і могутньої сили людина в народних повір’ях і легендах. 

 

Учень. Учітеся, любі діти, читайте, гадайте,

Як та бджілка медку з цвіту, розуму збирайте!

Бо мудрому і на ріні пшениця уродить,

А дурному не вродиться нічого й в городі,

Бо мудрому й кропива іде на ужиток

А в дурного і пшениця обернеться в збиток.

Ведуча. Ці рядки написані понад 100 років тому, але й на сьогодні не втратили свого повчального змісту. Ось і підійшло до кінця наше свято. Я думаю, що ви зрозуміли яке місце займають книги у нашому житті. Щоб стати розумними треба багато прочитати їх. Бажаю вам нових приємних зустрічей з героями книжок! 

 

      Та тільки дзвоном у серці знову Крути

Історико-літературна композиція

Ведучий І. Крути… Невелика, непомітна залізнична станція на Чернігівщині по лінії Москва –  Бахмач – Київ.  Пролетів, не зупинившись ні на мить, швидкісний потяг, підіймаючи купи січневого снігу, і враз у пам’яті спливають події часів української національно-демократичної революції…

Ведучий ІІ. Небувале піднесення національного духу. Перші важливі кроки утвердження національної державності: утворення Центральної Ради, Універсали, і, нарешті, 7 листопада 1917 року: Центральна Рада, виконуючи обов’язки українського народу, проголосила Українську Народну Республіку.

                       Рік вісімнадцятий – надії і тривоги –

родився в куряві натхненних, віщих бур.

Не маки – це стяги квітчались на дорогах,

І військо підіймалось на шляхах, мов мур.

Нові бійці, нові поети виступали,

вночі Грушевського хилилась голова,

коли складав рядки нових універсалів

і змістом буряним запалював слова,

Ведучий І.  такі близькі, й далекі, й прагнені до болю,

                     і найдорожчі, й надуживані найбільш:

                     Вона – одна і самостійна, правда й воля –

                     слова, що палять і п’янять, мов темний хміль.

Горіння літ, що буйним спалахнули палом,

коротку славу, що дзвеніла по землі,

згадаймо мовчки й перед тінню днів минулих,

задумавшись хвилину, чола похилім.                               

                                            (Б. Антонич «У січневе свято»)

Ведучий ІІ. Такі кроки волевиявлення українського народу обурили Раднарком Росії на чолі з

В. Ульяновим-Леніним. У Петрограді ухвалюється рішення послати армійські частини для

придушення «контреволюції» на Півдні Росії…

Слово вчителя історії.

Ведучий І. Історія знає багато жертв в ім’я ідеї, але аналогічної Крутам не було.  

                                   І  згадую  чомусь я мимоволі                       

Великих лицарів своїх;        

Лежать вони покинутими в полі

І без хрестів могили їх.                        О. Олесь

Ведучий ІІ. Гуркіт гармат із-за Дніпра вже сповіщав про наближення більшовиків до Києва. У годину смертельної небезпеки для Української держави на її оборону стала патріотична молодь.

Звучить у запису «Балада про Крути» (муз. П. Дворського, сл. М. Бакая)

Ведучий І. Для охорони кордонів України з півночі на станцію Бахмач  прибули чотири сотні І-ї Київської юнацької школи імені Б. Хмельницького.

Ведучий ІІ. Щоб стримувати просування більшовиків на Київ, в останні дні січня до Бахмача був відправлений поїздом наспіх сформований допоміжний Студентський курінь під командуванням сотника Омельченка, який складався із студентів-добровольців Українського національного університету, університету Св. Володимира та гімназистів старших класів українських гімназій.

Ведучий І. Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тисяч збільшовизованих робітників, командир на цьому відтинку фронту – сотник А. Гончаренко наказав відступити до станції Крути і зайняти там оборону.

Ведучий ІІ. Студентський курінь був поділений на 4 чоти по 28-30 чоловік, три з яких зайняли оборону в окопах. Четверта складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, і перебувала в резерві.

Супроти хижої навали,

Супроти смерті – в стужу й сніг –

Ось тут вони, ось тут стояли,

І всього жменька – триста їх.

Стихали Києва хорали.

Його заслін – ці юнаки.

Ось тут – редут. Ось тут вмирали,

Приймали кулі і штики.                                  

                                     П. Шкарб’юк «Бій під Крутами»

Ведучий І. Здалеку зачорніло… Щільними колонами наступали більшовики. Їх було більш, як у десятеро, та й озброєні вони були в декілька разів краще.

Ведучий ІІ. Один з очевидців згадував про цей бій так: «П’ять годин без перестану Студентський курінь стримував червоні лави, сам будучи під градом куль і гранат… Бій скінчився. Жодного полоненого ворог не взяв». Юнаки кинулися в свою першу й останню багнетну атаку – і майже всі загинули.

Відеоматеріали («Гайдамаки – «Чорна рілля»).

Ведучий І. Коли до більшовиків  підійшло підкріпленя, А. Гончаренко віддав наказ відходити до ешелону.  Левко Лукасевич згадує: «Поранені хлопці несли скоростріл, аби не залишити ворогові».

Ведучий ІІ. Одна група студентів-бійців у сутінках втратила орієнтири, вийшла на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями і  потрапила у полон. Їх по-звірячому мордували, а надвечір 27 юнаків повели на розстріл, заборонивши селянам навколишніх сіл поховати їх тіла за християнським обрядом.

Ведучий І. Кількох поранених більшовики, можливо, переплутавши зі своїми, відправили до Харкова лікуватися. Так декілька юнаків врятувалися і розповіли про жахливі події під Крутами.

Як страшно усе змішалось

В пекельній отій коловерті.

…І ось вони перед нами –

На фотографії смерті.

Згадаймо, всіх поіменно,

Хоч пам’ять імен не трима.

Давно імена їх сховала

В кривавих снігах зима                      

                                          Г. Костів-Гуска «Крути»

Ведучий ІІ.  На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 загиблих студентів. 

 Студенти Народного унiверситету:

сотник Андрій Омельченко,

 Олександр Шерстюк,  

Ісидор Пурик,  

Борозенко-Конончук,  

Головащук,

Чижов,  

Сiрик,  

Ведучий І. студенти Київського унiверситету святого Володимира:

Олександр Попович,  

Володимир Шульгин,  

Микола Лизогуб,

Божко-Божинський,  

Дмитренко,

Андрiїв;

Ведучий ІІ. гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї:

Андрiй Соколовський,  

Євген Тернавський,  

Володимир Гнаткевич,  

Григiр Пiпський,  

Іван Сорокевич,

прапорщик Павло Кольченко,

Микола Ганкевич.

Ведучий І. Сміливість та жертовність учасників бою під Крутами зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут називають першими кіборгами.

Лунає запис пісні «Кленова балада»(муз. і сл. А. Матвійчука) у виконанні О. Білозір.

Ведучий ІІ. Перемога під Крутами відкрила більшовицьким військам шлях на Київ. І вже 11 лютого у Києві було проголошено більшовицьку владу. Але бій під Крутами став успішною оборонною операцією, оскільки зупинив ворога на кілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу, який означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

Ведучий І. Через три тижні, коли армія УНР знову повернулася до столиці, почали пошуки останків полеглих під Крутами. Кілька десятків понівечених тіл було знайдено і перевезено до Києва.

За рішенням Української Центральної Ради 19 березня 1918 року тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва та урочисто поховано на Аскольдовій могилі.

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…

На кого посміла знятись
Зрадника рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! –
Понад все вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. –
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.                          Павло Тичина «Пам’яті  тридцяти»

Ведучий ІІ. І ми повинні пам’ятати, що крім студентів, похованих над Дніпром в Аскольдовому парку, на полях Чернігівщини лежать кістки ще близько трьохсот юнаків, які полягли в бою з червоними ватагами Муравйова.

Ведучий І. І лише хрест з терновим вінком, встановлений на станції Крути членами спілки української молоді в 1991 році, тривожно нам нагадує про це.

А сніг січе…

І хочеться збагнути,

Нащо я тут і в чому моя суть,

Та тільки дзвоном

в серці знову Крути –

То юнаки у пам’яті ідуть…

Відео "Пам'яті героїв Крут присвячується"

                                      Незнайко в бібліотеці




Бібліотекар. У тлумачному словнику написано: «Друг – той, хто пов’язаний з ким-небудь дружбою, довір’ям, відданістю». Друг здатний викликати великі почуття, глибокі переживання. Можливо, книга тому і стала другом людини.

Оксанка. Куди це ти спішиш, Незнайку?

Незнайко. Я записався до бібліотеки. Точніше, я там живу.

Оксанка. А що це таке «бібліотека»?

Незнайко. Ти що, не знаєш? Це той будиночок, де живуть Незнайки, Карлсони, Солом’яні бички. Вони такі маленькі, що поміщаються на книжкових сторінках. Вони тут живуть, у цьому домі. Я спілкуюсь з ними. Часто ми ходимо в гості до хлопчиків і дівчаток.

Оксанка. Ой, як цікаво! А скажи по секрету, гарно приймають в гостях?

Незнайко. Так, звичайно. Вони нас так люблять, що і їдять, і сплять з нами. Тільки шкода, що ми від цього буваємо замурзаними, хворими.

Оксанка. Ай-ай-ай! Хіба бувають такі дітки?

Незнайко. Одного разу я так промок і змерз, що навіть обкладинка обірвалася, аж соромно мені було показуватись на очі читачам. Ішов дощ. Хлопчик, який ніс мене до бібліотеки, взув чобітки, одягнув курточку, а мене взяв просто під руку.

Оксанка. Бідний Незнайко. Ми тебе відведемо до книжкової лікарні. Дітки, а ви вмієте лікувати книжки? Які ліки потрібні, хто скаже?

Незнайко. Чудово, я згоден іти до лікарні.

Учень.       Я – книжка! Я – товариш твій!

Ти берегти мене умій!

Я чиста, гарна і приємна,

Тож, друже, будь зі мною чемний.

Погані звички забувай.

Мене не рви, не ображай.

Гортаєш – пальці  ти не слинь,

Оцю погану звичку кинь.

Листків, гляди, не загинай - 

Зроби закладки, їх вклади,

Мене папером обгорни,

Де взяв, туди і поверни!

Запам”ятай  же – я – твій друг,

Та не для тих бруднющих рук,

Я – книжка! Я – товариш твій,

То ж збегти  мене зумій!

Оксанка. Незнайку, а як книгам живеться в бібліотеці? Розкажи.

Незнайко. Ой, тут так добре: затишно, тепло, сухо. Книги тут люблять, читають, розглядають малюнки. Є абонемент і читальний зал.

Оксанка. А що це таке?

Незнайко. Абонемент – це та кімната, де книги видаються додому.

Оксанка. Ой, я згадала. Я знаю, що таке читальний зал. Я колись там сиділа і читала книгу. Вона була в бібліотеці тільки одна. Тому її додому не видають.

Незнайко. А ще тут у нас особливий порядок. Кожна книга має своє місце на полиці.

Оксанка. Так. Тут є багато відділів, де стоять книги з математики, природознавства, історії, твори письменників України та зарубіжних країн. А щоб їх швидко знайти вони розставлені по алфавіту.

              Учень.  З тобою шляхи пролягають мої                                                                               

                            В найдальші віки і в найдальші краї.

                            Ти вірності й дружбі навчаєш мене,

        Говориш про зле, про смішне і сумне,

        Про далі небесні, про надра земні -

        З тобою усе зрозуміле мені.

        Навчаєш відважним, правдивим рости,

        Любити природу, свій край берегти,

        Від малку тобою я звик дорожить,

        Без доброї книги мені не прожить.

Бібліотекар. І ось тут доречно згадати про великого українського педагога Василя Сухомлинського, який написав більше 1500 казок, оповідань, притч, замальовок із життя дітей. Він хотів, щоб цей світ увійшов у душу маленької дитини, проріс чуйністю, добротою, дбайливістю, відповідальністю і людяністю. От зараз давайте і ми з вами доторкнемося до думки і слова Василя Олександровича, до його веселкового казкового світу, який він так хотів перенести у ваші душі й серця.

(Читання творів: «Як Наталочка в лисиці купила хитринку», «Купа сміття», «Зламана яблунька», «Дві сторінки книги», «Покинуте кошеня»)

Бібліотекар. У кожного з вас вдома є багато барвистих книжечок, які вам читали мами та бабусі. І ви вже знайомі з героями казок та віршиків.

              Учень. Маю книжку невеличку.

                           В ній живе руда лисичка

                           Та колючий їжачок,

                           Та солом’яний бичок,

                           І зайчисько-вуханець,

                           І цвіркунчик-співанець,

                           Ще й телесик на човні

                           Усміхається мені.

Незнайко. Я бачу ви добре запам’ятовуєте зміст казок та їх героїв. Тоді допоможіть мені повернути у казки загублені речі. Ось у цій сумці різні предмети, але в мене все переплуталось і я боюся помилитись, що з якої казки. Допоможете мені?

Бібліотекар. Так, як ви вже навчилися читати, то зараз ми всі станемо читачами шкільної бібліотеки.

 «Рідна мова моя материнська…»

(Літературно-музична композиція)

Учень.  Тебе не вигадав Тарас,

Бо ти можлива і без нього.

Та й Котляревський в перший раз

Не споряджав тебе в дорогу!

Тебе не вигадав ніхто,

З’явилась ти у день творіння.

Благословив тебе Христос

На вічне щастя і гоніння.

Щодня благаю я Христа,

Аби не знала ти руїни…

Тебе не вигадав Тарас.

Завжди була ти, Україно!..

1 ведучий. Кожен народ постав тоді, коли усвідомив себе в рідному слові, духовно зміцнів і утвердився в культурі, основою якої була і залишається мова.

2 ведучий. День української писемності та мови став традиційним всенародним святом, яке гуртує всіх українців на шляху відродження духовних цінностей, розвитку культури і мови нашого народу. Щорічно відзначаємо його 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця.

1 ведучий. Кожна епоха приносить людству свої винаходи. Найбільшим здобутком людства було письмо. Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Це одне з найістотніших знарядь культури, яке в просторі й часі розширює функціонування мови.

 2 ведучий. Українська мова – національна мова українського народу, державна мова України, одна з найдавніших і найрозвиненіших мов світу. Давайте ж розглянемо види письма, які існували за всю історію людства.

(Презентація «Історія виникнення письма»)

1 ведучий. Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики та квіткових пахощів… Спробуйте відчути, як вона бринить, бентежить душу, бо мова українська – невичерпне джерело, скарбниця народного духу.

Учень. Українська моя рідна мово,

В кожнім слові твоїм – цілий світ!

Бачу барви у нім веселкові

І калини червоний цвіт.

             А ще небо блакитне, бездонне,

 І безкраї пшеничні поля,

 Плескіт рік, шум гаїв невгамовний –

 Все моя українська земля.

2 ведучий. Скільки ж слів у сучасній українській мові? На це питання не відповість ніхто: ні сивий академік, ні найталановитіший мовознавець. Адже мова формується протягом віків. Кожне покоління збагачувало її і передавало цей скарб наступному поколінню. Хіба можна порахувати всі слова сучасної української\ мови?

Це загальновживані слова літературної мови, терміни різних науковців, діалектні та застарілі слова.

   (Мультфільм «Цікаві факти про українську мову»)

 1 ведучий. Знання мови необхідні кожній людині, адже, не знаючи її, не можна глибоко збагнути почуте або прочитане, вправно користуватися багатогранним і гнучким рідним словом. Досконале володіння мовою – одна з важливих ознак високої культури й освіченості людини.

Поезія Баранова «До українців».

                          Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

                        Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

                        Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

                        Коли ми , українці, забули, що ми – українці? 

                        І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

                        І що є у нас думка, яка ще од Байди нам в’ється,

                        І що ми на Вкраїні – таки український народ,

                        А не просто населення, як це у звітах дається.

                        І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина,

                        І що щедрість – в серцях, а не лише  у крамничних вітринах,

                        І що є у нас мова, і що українська вона,

                        Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

2 ведучий. Видатне місце в розвитку української літературної мови посідає безсмертний полтавець – Іван Петрович Котляревський.

Учень. Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнський словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз,

Та був у нім завдаток сил багатий,

І огник, ним засвічений, не згас,

І розігрівсь, щоб всіх нас огрівати. (І. Франко «Котляревський»)

1 ведучий. Саме Котляревському вдалося добитися визнання української мови як літературної, утвердити її в правах громадянства. Українська мова в його творах, мов коштовний самоцвіт, заіскрилась тисячами барв…

Учень. Немов іржа залізо роз’їда,

Так груба річ калічить наші душі,

Нам суржикова мова набрида,

Тому до вас таки звернутись мушу.          (С. Жук)

(Відеофрагмент з п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка»(діалог Возного і Наталки))
Бібліотекар. Що дає кожному з нас мова? З народження – спілкування з родиною, далі – зв’язок зі світом, а ще – це потужне джерело інформації. Те, як людина говорить, виявляє рівень інтелекту, вихованості. Недаремно давньогрецький мислитель казав: «Заговори, щоб я тебе побачив»

(Ознайомлення з творами, які представлені на книжковій виставці)

Частіше заглядайте у словник, шліфуйте свою мову і правильно говоріть.

2 ведучий. А ще сьогодні ми хочемо згадати представників української нації, які поширювали українську культуру, мову далеко за межами України.

1 ведучий. Всі ви, безумовно, пам’ятаєте імена видатних письменників, які були змушені покинути свою батьківщину і шукати щастя на чужині. Олександр Олесь, Володимир Винниченко, Євген Маланюк, Олег Ольжич, Улас Самчук… Ще довго можна продовжувати цей ланцюжок.

2 ведучий. І недарма кажуть, що нашого цвіту – по всьому світу. От і сьогодні ми маємо нагоду згадати представницю української діаспори, яку називають чарівною квіткою України. Це Квітка Цісик.

(Відео «Квітка Цісик»)

1 ведучий. Її пісня лилася з душі, котра через океани тягнулася до історичної батьківщини. А унікальний тембр голосу співачки, її на диво елегантна манера виконання, бездоганна мова полонили й мільйони українців.

2 ведучий. «Я всім розповідала, яка в Україні красива, мелодійна музика і народ співучий. Але не було жодного запису, зробленого на професійному рівні. І я зрозуміла, що повинна записати українські пісні. Це був би такий подарунок! Я мріяла, що в Україні мене почують…», - говорила Квітка Цісик.

1 ведучий. Страшна хвороба забрала її життя, і цій мрії не судилося здійснитись, але її пісні повернулися на рідну Україну.

(Звучить пісня Квітки Цісик «Два кольори»)

Слово вчителя. «Мова – це віконця, через які людина бачить світ», – каже прислів’я. Спробуймо ж прикрасити ці віконця, заквітчавши наші літери. Створимо колаж.

(Учні читають вірш по стовпчику. На екрані демонструється відео на пісню Т. Кароль «Україна – це ти»(без звуку))

                                                       Говоріть

Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

  Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте сова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так починайте казати.

Як воліла б відкритися ваша душа.

Може, хочеться їй у словах політати,

Привітати когось, а чи дать відкоша.

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі.

  Кожне з них, лиш торкни, як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі, й усі вони наші –

Мелодійні, дзвінкі українські слова.

Обминайте чужинні слова кострубаті,

Що до нашої мови зухвало повзуть.

Говоріть, почувайтеся, наче на святі,

І натхненні слова радість вам принесуть.

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття.

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.                 (О. Лупій)

(Продовження відео на пісню Т. Кароль «Україна – це ти». Включається звук)

(Демонстрація колажу)

Бібліотекар. На цьому наше свято закінчується. Нам би хотілося, щоб воно залишило у ваших душах гордість за нашу Батьківщину, радість і щастя від українських пісень і хоч краплиночку гордості за те що  маємо таку чудову, мелодійну мову.

 «ТИ НАШЕ ДИВО КАЛИНОВЕ,

                          КОХАНА МАТЕРИНСЬКА МОВО»

                                      Д. БІЛОУС 

Свято української писемності і мови

Господиня: Доброго дня, шановна родино! Ні, я не помиляюся, сказавши саме так, бо думаю, що сьогоднішнє свято – то ще одна сходинка до нашого зближення,  до родинного єднання «в сім’ї вольній, новій».

   Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово…

   Тож і відзначаємо в Україні щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця День української писемності та мови.

 Ведуча: Шановні гості, запрошуємо вас до нашої господи  на слово щире, на бесіду мудру, на торжество рідної мови.

Ведучий:       Барвистість одвічна народної мови –

                        Це щось невимовне, прекрасне, казкове:

                        І ласка любові, зелена калина,

                        І пісня досвітня в гаях – солов’їна.

Пісня «Про мову» М. Шалайкевич

Ведуча:          Ну щоб, здавалося, слова…

                         Слова та голос – більш нічого

                        А серце б’ється – ожива,

                        Як їх почує!..

  Мова! А що ж таке мова? Народ говорить, що «слово до слова – зложиться мова». А ми як думаємо?

                                   Буква до букви – слово вродилось,

                                   Заусміхалось, заколосилось;

                                   Серце зраділо слову, як брату,

                                   Слово – це щастя, слово – це свято.

                                   Слово до слова – думка зродилась,

                                   З уст, ніби пісня, щиро полилась.

                                   Ніжна, красива, мудра, крилата;

                                   Думка – це радість, думка – це свято.

                                   Вчімося, друзі, слово любити,

                                    Слово до слова – й думка сповита.

                                   Люди без думки – птиці безкрилі,

                                   З думкою люди мудрі й щасливі.

Ведучий: Збереженню, розвитку і поширенню мови сприяє письмо. Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Це одне з найгостріших знарядь культури, яке в просторі і часі розширює функціонування мови. Проблема виникнення письма у східних слов’ян дуже складна і досі не розв’язана. Протягом багатьох років цікавлять такі питання: коли і як народилися слов’янська писемність, слов’янська абетка і чи мали наші предки до цього якісь писемні знаки?

Слово вчителя. Презентація .

Ведуча: Ми пишаємося іменами наших українських письменників, серед яких Марко Вовчок, Леся Українка, Іван Франко, Василь Стус, Василь Симоненко. Вони своєю творчістю виборювали право на існування мови.

Ведучий: Із сивої давнини, від Кирила і Мефодія, від Нестора Літописця впродовж багатьох років розвивалася, розросталася наша мова вглиб і вшир. Плекають, пестять її поети і прозаїки.

Ведуча: А чи відомі вам вислови видатних людей про мову?

            1. Мова – коштовний скарб народу( І. Франко).

            2. Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її(О. Гончар).

            3. Слово, як і злак хлібний, виростає з тієї землі, на якій ти живеш і в яку ляжеш.(І. Федорів).

            4. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовлає рідне слово, - це людина без роду й племені(В. Сухомлинський).

            5. Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, розвиваймо її(М. Рильський).

            6. Мова – одне з чудес, за допомогою якого люди передають найтонші відтінки думок і почуттів. Вона віддзеркалює душу народу, його історію(З журналу).

            7. Слово – найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої риси характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна спотворити її(В. Сухомлинський).

            8. Любіть Україну у сні й наяву,

                Вишневу свою Україну,

                Красу її, вічно живу і нову,

                І мову її солов’їну.                        (В. Сосюра)

            9. Ти постаєш в ясній обнові,

                Як пісня, линеш, рідне слово,

                Ти наше диво калинове,

                Кохана, материнська мово!           (Д. Білоус)

Господиня: Той, хто зневажливо ставиться до рідної  мови, не викликає поваги й до себе. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Колискові пісні зачаровують усіх,  хто їх чує, у них материнська ласка і любов, світ добра, краси  і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

                          Щоб виросло і не змарніло,

                        Щоб тяженько не хворіло,

                        Сили й розуму набралось,

                        Своїх батьків не цуралось.

Колискова пісня «На калині мене мати колихала»

Ведучий:        Ой яка чудова українська мова!

                        Де береться все це, звідкіля і як?

Поезія «Говорити – це значить жити».

                                            ***

                           Говорити – це значить – жити.

                        Як я можу багато сказати!

                        Можу словом принизити, вбити,

                        Та не хочу,не вмію вбивати!

                        Можу словом тобі посміхнутися,

                        Приголубить, в коханні зізнатися…

                        І вишіптують ніжністю губи

                        Найпрекрасніше слово – мати.

                        Тільки б доля була ласкава

                        І відміряла літ багато,

                        Щоб ту мову не відібрала,

                        Що для мене – найбільше свято!

Ведуча:  Що має пам’ятати  українець?

Поезія «До українців».

                          Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

                        Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

                        Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

                        Коли ми , українці, забули, що ми – українці? 

                        І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

                        І що є у нас думка, яка ще од Байди нам в’ється,

                        І що ми на Вкраїні – таки український народ,

                        А не просто населення, як це у звітах дається.

                        І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина,

                        І що щедрість – в серцях, а не лише  у крамничних вітринах,

                        І що є у нас мова, і що українська вона,

                        Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

Ведучий: Чи може патріот цуратися рідної мови?

Поезія «Хіба ти українець».

                          Хіба ти українець, як у тебе

                        Погас наш дух, як вогник у вікні? –

                        Тобі вже й  мови рідної не треба,

                        Клянеш народні звичаї й пісні.

                             Чому(хоч знаєш) злий ти до нестями?

                             Чому (хоч знаєш) змучений украй?

                             Бо не співав ти пісні з колосками,

                             Не плакав із Марусею Чурай.

                        Не припадав душею до калини,

                          Не чув зітхання рідної землі,

                        Байдужий був до болю України,

                        Коли їй душу ранили жалі.

                             Вона, як мати, горнеться до тебе,

                             А ти четверту заповідь забув,

                             І – ні землі, ні батьківського неба;

                             Ти в совісті на сповіді не був,- 

                             Хіба ти українець?..

Ведуча:  Чим ризикує той, хто зрікається рідної мови?

Поезія «Ти зрікся мови рідної».

                        Ти зрікся мови рідної. Тобі

                        твоя земля родити перестане,

                        Зелена гілка в лузі на вербі

                        Від дотику твого зів’яне!

                             Ти зрікся мови рідної. Твій дух

                             На милицях жадає танцювати.

                             Від ласк твоїх закам’яніє друг

                             І посивіє рідна мати.

                        Ти зрікся мови рідної. Віки

                        Ти йтимеш темним, як сльота осіння.

                        Від погляду твого серця й зірки

                        Обернуться в сліпе каміння.

                             Ти зрікся мови рідної. Ганьба

                             Тебе зустріне на шляху вузькому…

                             Впаде на тебе, наче сніг, журба –

                             Її не понесеш нікому!

                        Ти зрікся мови рідної. Нема

                        Тепер у тебе роду, ні народу.

                        Чужинця шани ждатимеш дарма, -

                        В твій слід він кине сміх – погорду!

                             Ти зрікся мови рідної. Тобі

                             Твоя земля родити перестане,

                             Зелена гілка в лузі на вербі

                             Від дотику твого зів’яне!

Поезія «До мови».

                        Вона одна у нас така –

                        Як вірна шабля у Сірка

                        І як надія у Богдана,

                        Як віри праведна рука…

                        І серця і небес дістане.

                        Не одцурайтеся моєї мови

                        Ні в тихі дні, ні в дні зимові,

                        Ні в дні підступно мовчазні,

                        Коли стоїш ти на крутизні…

                        Не одцурайсь, мій сину, мови –

                        У тебе іншої нема.

                        Ти – плоть і дух – одне – єдине,

                        Зі словом батьківським – Людина,

                        Без нього – просто плоть німа,

                        Без мови в світі нас – нема!

                       

Ведучий:  Можливо треба вдатися до молитви, щоб повернути пошану до всього українського.

Поезія «Молитва»

                        Гріховний світ вирує неспроста,

                        Підступний демон, що керує нами,

                        Та піднімається нетлінно над віками

                        Велична постать вічного Христа.

                        О  Господи! Знайди нас всіх, знайди,

                        Бо ми блукаємо хащами ще й нині,

                        Прости гріхи й провини безневинні,

                        І до спасіння всіх нас приведи.

                        О  Господи! Зціли нас всіх, зціли,

                        Всели в серця неопалену мрію,

                        Щоб ми, пізнавши віру і надію,

                        Жорстокий світ добром перемогли.

Звучить у запису  пісня О. Білозір «Україночка».

Ведуча:     Не цурайсь, мій сину, мови –

                           У тебе іншої нема…

   Український народ почув цей заклик. І тепер звучить, співає на своїй землі у кожному дзвінкому струмочку, у прозорому джерельці, у росяній квіточці, в сонячному промінчику, живе у високій мрії, у чистому коханні, бо вона на рідній, своїй вільній землі, вона – у себе вдома!

Ведучий: Пам’ятаймо: культура кожного народу закодована в його мові, без знання якої неможливо нині стати повноцінним громадянином України, високоінтелігентною людиною. В книзі Василя Іванишина та Ярослава Радевича-Винницького «Мова і нація» подаються мовні обов’язки громадян.

1.Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ти захищаєш свій народ, його гідність,його право на існування, право на майбутнє.

2. Володіння рідною мовою – обов’язок патріотів.

3. Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якість принади чи вигоди, а за те, що вона мати.

4. Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. «Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити ціле життя» (Вольтер)

5. Не будь байдужим до найменших виявів обмежень чи зневаги української мови.

6. Вивчай інші мови. «Хто не знає чужих мов, той нічого не відає про власну» (Й. В. Гете).

7. Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання – відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Не перекладайте цього тягара на плечі своїх нащадків, бо може бути запізно.

Ведуча:У1939 році відбувся Всесвітній конкурс мов. Українська мова за милозвучністю зайняла друге місце. Всім світом вона визнана за одну з найзручніших, наймелодійніших мов.

Ведучий: Пропонуємо ще один доказ, що мова наша – справді пречудова. У 1916 році в купе вагона першого класу швидкого поїзда «Львів-Відень» їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць і українець, відомий юрист Богдан Костів. Молоді люди розуміли один одного, спілкувалися між собою то англійською, то німецькою… І ось заговорили нарешті про те, котрій із мов належить світове майбутнє й чому.

     Англієць: Англія – країна мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це моваШекспіра, Байрона,Ньютона. Безумовно, саме їй належить світове майбутнє.

     Німець: А німецька мова – це мова великих імперій.: Німеччини й Австрії, що займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії.Це мова Гете, Гейне, Шіллера. Безперечно, німецька мова претендує на світове панування.

Італієць: Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, мова Данте й Петрарки, Верді, Пучіні, Доніцеті. Вона повинна стати провідною в світі.

Українець: Я також міг би сказати, що моя мова – це мова незрівнянного сміхотворця Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, геніального Івана Франка.Нашою мовою звучить понад 300 тисяч народних пісень. Але я піду іншим шляхом. Складу оповідання, в якому усі слова починалися б   з однакової літери. Назвіть яку-небудь букву.

Англієць: Це не можливо

Італієць: У вас нічого не вийде!

Німець: Гаразд. Нехай це буде…буква «П».

Українець: Чудово! Оповідання називається «Перший поцілунок».

   Популярному поетові Павлу Подільчаку поштою прийшло приємне повідомлення. «Приїздіть, прошу, пане Павле, -  писав поважний приятель Підгорецького повіту Полікарп Паскевич, - погостюєте, повеселитесь»…

   Павло Подільчак поспішив, прибув першим поїздом.Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали персони.

   Посадили Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Павло прочитав пречудові поезії. Поспівали пісень, потанцювали. Потім присутніх попросили пообідати. Принесли печені поросята, приправлені перцем півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричкою підливою, пироги, підсмажені пляцки.

   Потім Павло, Поліна пішли прогулятися, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Побродивши по парку, пара присіла під платаном, порослим плющем. Посиділи, помріяли, пошепотілися. Павло пригорнув Поліну. Прозвучав перший поцілунок…Прощай, парубоче привілля! Прийдеться поетові приймакувати.

Англієць: Прекрасно! Думаю, що в словнику найбільше слів на цю літеру. Спробуйте на букву «С».

Українець: Панове, я не тільки впораюсь із цим завданням, але й ускладню його. Нехай цього разу буде поезія «Самотній сад».

                       Сипле, стелить сад самотній

                       Сірий смуток – срібний сніг,

                       Сумно стогне сонний промінь,

                       Серце слуха скорбний сміх.

                       Серед саду страх сіріє,

                       Сад солодкий спокій снить,

                       Сонно сиплються сніжинки,

                       Струмінь стомлено сичить.

                       Стихли струни, стихли співи,

                       Срібні співи серенад,

                       Срібно стеляться сніжинки –

                      Спить самотній сад.

Ведуча: А згадаймо український дотепний жарт! Українці сміялися з давніх-давен, сміялися споконвіку. Українці – це загальновідомо – творці і носії найтоншого гумору. Отож, українці сміються відтоді, доки себе пам’ятають, бо гумор, сміх, веселість, дотепність є однією з найкращих національних рис. Час іде, мудра ріка веселих народних усмішок не міліє.

  Діти читають гумористичні твори (П. Глазовий «Вороняча мова», «Турок», «Дід приїхав із села…»; «Зрозумів по-своєму»)

Ведучий: А чи знаєте ви українські пісні? Давайте спробуємо продовжити пісню.  

Ведуча: Як ви зрозуміли українська мова милозвучна,  мелодійна, це  мова наших предків, материнська мова, нею складено прислів’я , казки , гумор, нею ми співаємо пісні і, нарешті, говоримо. Тож збережімо цю мову!

Поезія «Збережім цю мову».

Господиня: На цьому наше свято закінчується. Нам би хотілося, щоб воно залишило у ваших душах гордість за нашу Батьківщину, радість і щастя від українських пісень і хоча б краплиночку гордості за те, що маємо таку чудову, мелодійну мову.         

Ведучий. Збережемо ж її нашу мову, пісню для наступних поколінь, щоб і вони могли гордитись тим, що українці, і були вдячними тим, хто зберіг нам її.

До нових зустрічей!

                                                          Очі землі

                           Урок художнього пізнання природи  з елементами бесіди

     Без чого не може жити земля? Зрозуміло, що без сонця, без води вона мертва. Але більше всього потребує земля людської праці. Жадібно чекає вона дбайливих рук господаря, які розпушать тверді грудочки, окроплять їх водицею, обдарують добрим насінням. Тільки тоді земля покаже повну силу, сторицею віддячить хазяїну за його ласку. Земля і людина тягнуться одне до одного. Від тієї взаємної любові народжуються плодючі ниви і рясні сади.

    Ми дивимося на рідну землю і дивуємося її велетенській енергії – скільки буяння і краси! А чи дивиться земля на вас? Хочеться вірити, що так.Чи не для того матір – земля народжує на світ Божий силу – силенну квітів? Вони відкривають свої оченята і ніби пильно вдивляються у наше з вами життя. Той тихий, проникливий погляд змушує нас хвилюватися, тремтіти від ніжності, плакати від щастя. Звідки та сила у квітів? Наче зіткані з води, землі і світла, тендітні створіння природи гордо приховують ту таємницю від людей. Лише найуважнішим і найсердечнішим довіряють вони свої дивовижні секрети…

   Обраницею квітів стала Катерина Білокур – проста українська селянка. Як до матері, горнулися до неї квіти. Саме їй розкрили вони таємницю свого земного буття, яку й донесла до людей талановита народна художниця. Батьки не змогли дати дівчинці освіту. Та найкращим вчителем для неї стала рідна природа. Серед розкішних лугів та полів Полтавщини добрішало серце, мужніла душа, народжувались думки майбутньої художниці. Катруся уважно вивчала рослини, невдовзі знала кожну квіточку і травинку; обробляла разом  із селянами землю, співала мелодійні українські пісні, пізніше самостійно навчилася читати, писати, малювати…І ось, наче диво-квітка, зріс непересічний талант  Катерини Білокур – з-під пензлика з’явилися справжні «очі землі».Вони раділи і сумували, посміхались і підбадьорювали – квіти «говорили» з картин до людей своєю незвичайною квітковою мовою. Нумо і ми спробуймо її почути.

 (Коротеньке знайомство з картинами Катерини Білокур).

  Давайте помилуємось квітковим різнобарв’ям, яке дарує нам природа. Яка квітка, на вашу думку, найкраща?

                                     Марія  Познанська

                                  У квітів сьогодні свято

                          Чуєте пахощі в нашім дворі?

                          Квіти розквітли в ранковій порі.

                          Тут на світанку сам дощик ходив,

                          Білу лілею від сну розбудив.

                                    Чисто помилися мальви в росі -

                                    Личенька круглі, рожеві усі.

                                    Нижче під ними красольки дрібні:

                                      Понапинали хустинки-вогні.

                           Он поставали майори у ряд,

                           Ніби зібралися йти на парад,

                           Тут чорнобривці чорняві в гурті,

                           В повнім цвіту – повняки золоті.

                                     Синій паничик заліз аж на тин,

                                     Просить в танок гордовитих жоржин.

                                     Білій лілеї майор уклонивсь,-

                                     Сонцем відразу квітник освітивсь!

                                  Бджілка на скрипку заграла в цей час.

                                  Джміль прилетів і приніс контрабас.

                                  Музика лине почався танок.   

                                Свято ж сьогодні у наших квіток!

   Придивіться уважно до ніжних пролісків. Який на вашу думку характер у цих квіточок? Сильні вони чи слабкі, сміливі чи боязливі, волелюбні чи покірні, суворі чи ласкаві?

                                      Олександр  Олесь

                                Зима…і пролісок блакитний;

                                навколо ще лежать сніги,

                                а він всміхається, привітний,

                                а він вже скинув ланцюги.

                                                             Марія  Познанська

                                                             Пісня  проліска

        Я – перша квіточка весни.

        Я – пролісковий цвіт.

        Я пережив зимові сни

        І знов родивсь на світ.

          У мене очі голубі,

Такі, як неба синь.

 Росту між кленів, між дубів

 Люблю і сонце й тінь.

          І вірю: люблять всі мене,

          Як весну весну золоту:

          Бо знають – що зима мине,

          Коли я розцвіту!

  А ось барвінок. Його сині квіточки, наче очки, весело дивляться на нас. Як ви думаєте, чому їх так люблять на Україні?

                                                         Оксана  Лятуринська

                                                                 Барвінок

                                                          В Україні неодмінно

                                                        по городечках барвінок:

                                                        Хай і в полі, хай в саду

                                                        навіть взимку я цвіту.

                                                       Зеленію, зеленію,

                                                       дівочкам даю надію:

                                                       поки я ще зацвіту,

                                                       заквітчаю молоду!

                         Наталя  Забіла

                             Барвінок

               Недавно ще гула метелиця,

               іще лежить в низинах сніг,

               а вже барвінку листя стелиться

               зеленим килимом до ніг.

               Воно під снігом і під кригою

               всю зиму зелень берегло

               і перше стрінуло з відлигою

               весняне сонце і тепло.

Можливо ви вважаєте, що лугові та польові квіточки менш яскраві і примітні, ніж садові. Але насправді вони не поступаються виразністю будь-яким витворам рослинного світу.

                                           На луках від цвітінь-краси

                                           Червоно, синьо, жовто, біло.

                                           Палають крапельки роси,

                                           Немов їх сонце запалило…

   Квіти ваблять наші очі дивовижною красою, зігрівають наші серця своєю надзвичайною ніжністю, тендітністю.

                                                     Ганна  Черінь

                                                      Українські квіти

                                          Ось волошки, сонні трошки,

                                           Синім шовком шиті,

                                            Ясноокі, чисто вмиті,

                                           Розбрелись по житі.

                                                  Ось рожева конюшина,

                                                  А на ній і комашина,

                                                  Що, не дивлячись на ранок,

                                                  Їсть солодке на сніданок.

                                           А чиї ж то голосочки?

                                           То видзвонюють дзвіночки.

                                           То вони, як телефон,

                                           Розганяють квітам сон:

                                           «Дзень-дзень! День!

                                           Вставайте,квіти:

                                           Йдуть до нас веселі діти!»

                                                  На горбочку мак

                                                  В шапці, як козак.

                                                  Він яскравий, як вогонь,

                                                  А бундючний – Бог боронь!

                                                  Вміє задаватись так

                                                  Тільки ще будяк!                                    

                                            Там росте холодна м’ята

                                            ( Добре пахне, як пом’яти ).

                                            Там шовковая трава

                                            Щось шепоче, як жива.

                                                   А з травички – ніжні личка:

                                                   То вже – братик-і-сестричка,

                                                   У тих самих кольорах,

                                                   Що на наших прапорах.
Презентація "Квіти України". Пісня Ірма "Україна моя молода"

                                                           Ромашка

                                                                       Легенда 

  У бідної жінки захворів син. Грошей на ліки в неї не було і вона ходила по степу і збирала всі рослини, які хто порадить. Одного разу вона зустріла бабусю, яка несла в руках пучок білих пахучих квітів. Почувши про горе матері, бабуся простягла їй квіти: «Зроби з них відвар і напої синочка.» - «А як же звуться ці квіти?» - запитала жінка. «Як вилікується синок, то й назвеш їх ім’ям свого сина.»

   Хлопчика звали Романом, тож мати, напуваючи його відваром, промовляла: «Пий, синочку, ромашку і будеш здоровим!»

   Згадаємо форми літніх квітів та рослин. Які з них нагадують вам кульки, зірочки, сонечко, сердечко, свічку, парасольку, ліхтарик, дзвіночок?

                                                       Горів у траві росистій

Ліхтарик золотистий.

                                                    Світив – і враз потух -

                                                    Перетворився в пух.                     ( Кульбаба )        

                                                        Стебельце – шершава драбинка,

У серединці – чорна вуглинка,

                                                     Пелюстки блискучі, як лак

                                                     Це квітує червоний…                           (Мак)

                                                                  На просторах поля золотого

          Сині зірочки тремтять.

               Мов шматочки неба голубого,

                                                             Виграють, виблискують,горять.  ( Волошки)

                                                        Виросли на лузі

                                                        Сестрички маленькі.

                                                        Очки – золоті,

                                                        А вії – біленькі.                                    (Ромашки)

                                                                  Стою стрункий, високий,

                                                             В зелених шатах я

                                                             І золотом оздоблена

                                                             Голівонька моя.                        ( Соняшник)

                                                         Сонечко в траві зійшло,

                                                        Усміхнулось, розцвіло.

                                                        Згодом стало біле-біле

                                                        І за вітром полетіло.                           ( Кульбаба)

                                                                    Дзвонить дзвоник у саду:

                                                                Я на стежку забреду.

                                                                Між травою проросту

                                                                Синім цвітом зацвіту.           ( Дзвіночки)

          Щедрою рукою постелила природа під наші ноги пістрявий килим - безліч квітів! Для кого вони квітнуть?  Мало хто  байдуже промине гарну квіточку. Одна людина зупиниться, замилується, може пригадає щось... і обережно обійде квітку. А інша - висмикне її із землі, трохи побавиться... і викине. 

                                                 На стрункій високій ніжці

                                                 Біля річки, на лужку,

                                                 У косинці-білосніжці

                                                 Стрів я квітоньку таку.

                                                 Ясним оком жовтуватим

                                                 Посміхалася мені.

                                                 Я хотів її зірвати,

                                                 А бджола сказала—«Ні!»    

     Як ви думаєте, що є причиною такої жорстокості? Чи може кожен із нас вирішувати - жити квітці чи ні.

                Василь Симоненко

                          Квіти

Слів на описи не трачу, словом не передаси
їх земної, безсловесної, дивовижної краси.

Люди дивляться, п’яніють, в них кохаються віки,
Нареченим їх дарують, заплітають у вінки.

Ними кожен свою радість, власне щастя назива —
Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова.

Скільки ми їм довіряли мрій, недоспаних ночей!
Але є ще кращі квіти, невидимі для очей.

Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях,
А цвітуть вони у грудях, у людських цвітуть серцях.

В щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю! — квіти є!
Щастя їх коріння поїть, радість барв їм додає.

В них красується, ясніє мрій дитинна чистота,
Золотими пелюстками в них кохання розквіта.

Щоб вони не помарніли в душах чистих і ясних,
Завжди ніжністю й любов’ю поливайте, люди, їх.

   Отже, квіти чекають на нас. Вони дарують нам красу, а ми подаруємо їм наше захоплення. Подивіться в ясні оченята квітів і покажіть їм свої - добрі, чесні, великодушні.

Мова моя материнська

Відео до пісні (Н. Бучинська «Мова єднання»)

1 Ведучий.  Рідна мова – це «найбільше і найдорожче добро в кожного народу, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття», - як писав відомий український письменник Панас Мирний.

Мова моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану
Не з словників насмикану

Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до скону захищена.

Кліп «Рідна мова» ?

2 Ведучий.  Мова! А що ж таке мова? Народ говорить, що «слово до слова – зложиться мова».

                            Буква до букви – слово вродилось,

                            Заусміхалось, заколосилось;

                            Серце зраділо слову, як брату,

                            Слово – це щастя, слово – це свято.

                            Слово до слова – думка зродилась,

                            З уст, ніби пісня, щиро полилась.

                            Ніжна, красива, мудра, крилата;

                            Думка – це радість, думка – це свято.

                            Вчімося, друзі, слово любити,

                            Слово до слова – й думка сповита.

                            Люди без думки – птиці безкрилі,

                            З думкою люди мудрі й щасливі.

1 Ведучий. Збереженню, розвитку і поширенню мови сприяє письмо. Коли і як народилася українська писемність?  В Україні щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця відзначаємо День української писемності та мови.

Відео про виникн. письма(про Нестора)

2 Ведучий.  Україна – золота чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних ласкавих поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть. У глибину століть сягає історія нашого народу.

1-й учень

Українська моя рідна мово,

В кожнім слові твоїм - цілий світ!

Бачу барви у нім веселкові

І калини червоний цвіт.

2-й  учень.

А ще небо блакитне, бездонне,

І ярило, й пшеничні поля,

Плескіт рік, шум гаїв невгамовний –

Вся моя українська земля.

Відео «Легенда про українську мову»

3-й    учень.

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить серцем в нашу душу з ранніх літ,

Це мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

4-й    учень.

Велична, щедра і прекрасна мова!

Прозора й чиста, як гірська вода.

Це українська мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

Мультфільм «Цікаві факти про укр. мову»

Розповідь про українознавчу гру «Соняшник».

«Соняшник» – щорічна гра з української мови, літератури та українознавства

Цілями та завданнями Гри є:

-     формування у школярів сталої зацікавленості українською мовою, літературою та українознавством;

-     підвищення кваліфікації вчителів української мови, літератури та українознавства;

-     активізація позакласної та позашкільної роботи із зазначених вище дисциплін;

-     надання учням можливості змагатися в міжрегіональному масштабі, не виїжджаючи зі свого району.

Офіційний сайт Гри в Інтернеті: http://gra-sonyashnyk.com.ua

Мультфільм «Солом’яний бичок»(1954 року)

«Казка про солом'яного бичка» — перший український анімаційний фільм. Він був створений 1927 року на Одеській фабриці ВУФКУ В'ячеславом Левандовським за мотивами однойменної казки. Стрічку було знято методом розшарнірених площинних маріонеток, тривалість становила 10 хвилин. Мультфільм не зберігся. Від нього лишилися лише деякі кадри, що були надруковані в газетах, журналах та книгах.

     Вікторина

1.     Назвіть ім’я літописця, автора «Повісті временних літ» (основоположник давньоруської історіографії, перший вітчизняний історик, видатний письменник, мислитель, вчений, чернець Києво-Печерського монастиря).

2.     Яка пташка подарувала нам мову? (соловей)

3.     Скільки відмінків в українській мові (Сім, кличний)

4.     Яка буква українського алфавіту є найменш уживаною? (Ф)

5.     Найбільша кількість слів в українській мові починається… (на букву «П»)

6.     Назвіть синоніми до слова горизонт (обрій, небосхил, крайнебо, круговід, виднокруг, небокрай, небозвід, кругозвід, видноколо).

7.     Назви всіх дитинчат тварин є іменниками якого роду? (середнього)

8.     Скільки років пройшло після створення першого українського мультфільму? (90 ; 1927 р.)    Як він називається? (Солом'яний бичок)

9.     З якого матеріалу дідусь змайстрував бичка? Який у нього був бочок?

1 Ведучий. Сьогоднішнє свято ще раз показало нам усім, що значить для людей рідна мова. Це – тиха мамина колискова, мудре батьківське слово. Це - наша гордість.

 2 Ведучий. Бережімо її, гордо всім заявляймо: «Я – українець. Син чи донька цієї землі. Я пишаюся цим, люблю свій народ, свою землю, свою мову!»

Кліп до пісні Тіни Кароль «Україна – це ти»

1 Ведучий. До побачення, дорогі друзі!

Разом. До нових зустрічей!

День дитячої книги

Плакат: «Книга – казкова лампа, що дарує людині світло на далеких і темних дорогах життя».

Бібліотекар.   Хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків. Розкриєш першу з них – опинишся в далекій країні казок, у якій живуть велетні, веселі маленькі чоловічки, добрі феї і злі чудовиська. Відважні герої  б’ються за правду з лютим ворогом… Багато див ховає в собі книжка.

1-й ведучий.   Безмежна сила книжки. Без неї людина сліпа. Книга ж відкриває великий світ. «Людина, для якої книжка вже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника,  ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою і спустошеною». Це слова В. О. Сухомлинського.   А ще він говорив, що  «читання – це віконце, через  яке діти бачать і пізнають світ і самих себе».                                                                                                                                   

2-й ведучий.    «Хто багато читає , той багато знає» так кажуть в народі. І це правда. Книжка вчить, як на світі жить, книжка відповідає на безліч запитань і сама вміє запитувати.

Учень.

Гортаючи книгу – спинись на хвилинку,

Не просто папір то, не просто слова,

Уважно вдивляйся у кожну сторінку,

Й тобі розповість вона справжні дива!

В ній мудрість, порада, знання і натхнення,

                                                        Що в давній Русі літописець вкладав.

                                                        В ній розум й повага – підкреслює вчення,

                                                       Яке залишив по собі Ярослав.

 Усе починається з книги, мій друже,

 То казка бабусі чи,  власне, буквар...

 Ніколи книжки не читайте байдуже,

 Бо то не провалля, бо то – пишний яр!

То скарб найдорожчий, що предки лишили,

    Криниця бездонна пізнання віків.

    Вклонялися їм ті,  хто долі вершили,

    Вклонялися й ті, хто читати не вмів.

Уважно вдивляйся у кожну сторінку,

Бо книга – то друг, і душа в ній жива!

Гортаючи книгу – спинись на хвилинку,

Не просто папір  то, не просто слова..

І ведучий.  Сьогодні до нас завітала ЇЇ Величність Королева Книга, тому запрошуємо її до слова.

Королева Книга.  Доброго дня, дорогі мої друзі! Рада вас бачити у своєму королівстві, таких розумних, щирих, допитливих. Я впевнена, що серед вас більшість тих, хто вже давно подружився з книгою і є моїми друзями.

      Я – Королева Книга уже багато літ,

      І хочу вам секрет життя розкрити.

      Читайте, діти, скільки б не було вам літ,

      Бо тільки книга вас навчить життя любити.

Знаю, я потрібна всім: і дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,  хоч сама завжди мовчу.

Люди завжди поважали книгу як неоціненне джерело знань, тому і склали про неї безліч прислів’їв і приказок. Давайте пригадаємо їх. Треба продовжити прислів’я.

Глядачі в залі пригадують прислів’я та приказки і голосно їх промовляють (або говорять у мікрофон асистента)..

Книга — твій друг, без неї,                  як без рук.

Книга навчить, як на світі                     жить.

Хто багато читає, той багато                знає.

Золото добувають із землі, а знання —            з книги.

Мовчить, а сто дурнів                             навчить.

Читання — ось найкраще                         навчання.

Навчання – сонце, а книга  -                            віконце.                                                                                                                                                                                                                                    

 Книги читати – усе                                        знати.

 Ученому – світ, а невченому –                      тьма.

 Дім без книги – день без                             сонця.

Королева Книга. Дякую вам, мої дорогі друзі, за гостинність! Тепер я знаю, що завжди знайду тут доброзичливість і теплий прийом. Сьогодні я потоваришувала зі всіма вами. Маю надію, що це знайомство обіцяє кожному з вас багато годин захопливих подорожей і народження нових прагнень, які обов’язково здійсняться!

А зараз мені пора йти, адже в книги завжди так багато справ у всьому світі! До зустрічі!

2 ведучий.  Відгадайте з якої казки герой?                    

                      1.   Хто  моторчик  свій  заводить?

                            З  даху  в  гості,  хто  приходить?

                            Веселиться  і  співає  та  цукерки  наминає.

                            Є  у  нього  справжній  друг  найцікавіший  Малюк.   (Карлсон,  Швеція)

 І ведучий. 2. Виріс  цей  хлопчина  з  малої  деревини,

               У  печі  злючку  спік,  сам  на  дерево  утік,

               Його  гусятко  врятувало,  на  крилечка  свої  взяло.

               Принесло  до  тата  й  мами  частуватись  пирогами.    (Івасик-Телесик,  Україна)

 2ведучий. 3.   Я  бабусі  у  корзинці  і  обід  несу  й  гостинці.

               Раптом  -  сірий  Вовк  із  хащі  роззявляє  хижу  пащу.

               Ти  чого  отут  блукаєш? – Розпитав,  стрибнув  у  бік

               Блискавично  в  лісі  зник…

               Відгадайте – ну  будь- ласка,  звідки  я,  з  якої  казки?   (Червона Шапочка , Німеччина)

  І ведучий. 4. Я сміливий хлопчик – зух,

               У мене могутній дух.

               Як скубне хто за чуприну,

               Буде плакать, мов дитина,

               Мені море по коліно,

               А зовусь я…                                                                                 (Цибуліно, Італія)

 2 ведучий.5. В батька хлопчик дуже гарний

               Незвичайний , дерев”яний.

               Любить дуже батько сина,

               Забіяку…                                                                                       (Буратіно,  Росія)

 І ведучий. 6.  До прогулянки він ласий,

               Є на мед чутливий нюх.

               Він до бджіл уже добрався

               Упізнали…                                                                                    (Вінні-Пух,  Англія)

2 ведучий. Протягом усього життя ми звертаємось до книги. Вона відкриває нам небачені обрії, допомагає зрозуміти історію народу, розкриває таємниці природи. Книга – мудрий друг, який, не вміючи говорити, розказує про незвичайні пригоди і подорожі, про навколишній світ, про різні чудеса.
І ведучий. А чи знаєте ви, що найменшою книгою в світі є «Кобзар», створена вона українським майстром  Седристим. У книжці 12 сторінок і на кожній по 8 віршованих рядків. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна кінчиком загостреної волосини. Зшита книжка павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.
2 ведучий.  Найбільша книга вийшла у світ у минулому столітті у 1832 році в Лондоні, її висота – 5,7м, а ширина – 2,7 м. Розмір букв 15 см.

Учень:

Скільки книг прийшло з книгарні

Книги різні. Книги гарні.

От краса, якби ти міг

Прочитати, друже, їх!

 (Відео «Як твориться книга»)
 Бібліотекар. Любі діти! Ви бачите який складний шлях проходять книги, скільки людей працюють над їх створенням. Тому бережіть їх, нехай вони супроводжують вас протягом усього життя. І нехай завжди залишаються вашими вірними друзями і порадниками.

Учень:
Ти можеш із другом своїм посваритись,
І навіть образившись тиждень мовчать,

А книжка не сердиться, книжка не злиться,
Вона лиш добра тебе буде навчать.

Учень .  (Одягнений в  охайний костюм).                                                                                                                                                                                                                                      Я – книжка! Я – товариш твій!

Ти берегти мене умій!

Я чиста, гарна і приємна,

Тож, друже, будь зі мною чемний.

Погані звички забувай.

Мене не рви, не ображай.

Гортаєш – пальці  ти не слинь,

Оцю погану звичку кинь.

Листків, гляди, не загинай - 

Зроби закладки, їх вклади,

Мене папером обгорни,

Де взяв, туди і поверни!

Запам”ятай  же – я – твій друг,

Та не для тих бруднющих рук,

Я – книжка! Я – товариш твій,

То ж збегти  мене зумій!                                       

І ведучий.  Це цікаво знати: Бібліотека в Стародавньому світі називалась красиво – «Аптека для  душі» або «Притулок мудрості».

 Учень.  Тут книги розумні спокійно живуть,

   У тихій величній світлиці.

   А двері широкі, відкриті ведуть,

      До знань золотої скарбниці.

      Герої романів, легенд, повістей

      Думки, що хвилюють віками.

      Ведуть нас в незнане книжки,

      Розрадять, коли нам не легко.

      Для нас зберігає їх довгі роки -

      Шкільна бібліотека.

(Зображення на екрані бібліотеки: абонемент, читальний зал)

        2-й ведучий.     Зараз наше довідкове бюро.

І-й ведучий.      Слово бібліотека – грецького походження, а перекладається так «бібліо» - книга, «тека» - зберігання. Отже, бібліотека – це місце, де зберігаються книжки.

2-й  ведучий.  А ось відділ в бібліотеці, де книги видають додому називається -  абонемент. Слово  французьке і означає право користуватися чим-небудь на визначений термін.

І-й ведучий.  Бібліотечну книгу потрібно читати 14 днів (два тижні).

2-й ведучий.  Читачів, які невчасно повертають книги до бібліотеки називають боржниками.

І-й ведучий.  Читальний зал – відділ у бібліотеці, де книги не можна брати додому ?

2-й ведучий.  В читальному залі знаходяться найцінніші книги: енциклопедії, словники, довідники. Також книги, які є в бібліотеці лише в одному примірнику.

Бібліотекар. А зараз дізнаємося чи всі уважно слухали? Чи все запам’ятали?

                   Щодня приходимо у храм духовний,

                   Що мудрості і дива повен.

                   Гортаємо сторінки чудові,

                   Світ пізнаємо у рідній мові.

                   Це не кіно, не ігротека

                   Дитяча це… (бібліотека)

                                                                  Розібратись в морі книг –

                                                                  І веселих і сумних

Допоможе вам не пекар,

  А знавець… (бібліотекар)

                    В школі – учень, вдома – син,

                    У театрі ти – глядач

                    Як зайдеш в бібліотеку

                     Будеш зватися… (читач)   

        Це не ляси – прибамбаси

                                                                  І не плітки чи смішки,

 І не брязкальця-прикраси

А улюблені… (книжки)

                  Додому дасть книжки в момент

                  Відділ цей…(абонемент)

                                                                           Книгу взяв в бібліотеці

                                                                   І на кілька років зник.

                                                                   І тебе вже називають

    Не інакше як…(боржник)

І ведучий.  Книга стає другом для того, хто зумів її прочитати, пірнувши у глибинне дно океану. Яке таїнство відкриває для себе кожен, хто долучається до чарівного книжкового царства! 

2 ведучий. Неможливо прожити без книги. Ми хочемо вам, друзі, побажати, щоб з нею ви були нерозлучні
Щоб Вам не довелося сумувати. До зустрічі!

Книга і комп’ютер в інформаційному суспільстві

(урок-діалог для користувачів-учнів старшого шкільного віку)

(Відео «Знакомы ли вы с книгой»)

1-й учень. Нам пощастило жити в час небувалого злету науково-технічного прогресу, жити у столітті інформації. Ми оточені інформацією завжди: коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємось між собою. Запитання, відповіді, прохання, посмішки, рухи – все це є передавання інформації. Взагалі, необхідність висловлювати і передавати інформацію привела до появи мови, писемності, мистецтва; викликала до життя книгодрукування, телебачення, обчислювальну техніку. Технічний прогрес приніс нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування. А разом з ними нові цінності. Першим поривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, інтернет.

2-й учень. На початку ХХІ століття книга і комп’ютер є найавторитетнішими джерелами інформації. Саме про них ми сьогодні поговоримо. Згадаємо, коли з’явилася перша книга?

(Презентація «Історія книги»)

Чим книга прислужилася людству?(У книгах відображена історія людства, його досвід, думки, почуття…) Згадаймо, як любили і поважали книгу наші предки. Народна мудрість каже: «Книга   -  вчить, як на світі жить», «Книга – джерело життя»,  «З книгою жити – з добром дружити»

1-й учень. А ось як говорили про книгу видатні особистості: «Люди перестають мислити, коли перестають читати.»(французький філософ, письменник Д. Дідро), «Книги – діти розуму.»   (англійський письменник-сатирик Джонатан Свіфт), «Книжки – кораблі думки, що мандрують хвилями часу.»(англійський філософ Френсіс Бекон), «Завдання книг – полегшити, прискорити пізнання життя, а не замінити його.»(польський письменник Януш Корчак), «Без пристрасті до книжки людині недоступні культура сучасного світу, інтелектуальне і емоційне удосконалення»  (Василь Сухомлинський).

                                                       Легенда про книгу

   Було у батька три сини. Перед смертю він подарував кожному по книзі і звелів розпорядитися подарунком як хто захоче, а ще посадити на його могилі по жолудю. Поховали сини батька. Як він сказав, так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства. Середній поставив на полицю як пам’ять про батька. А молодший взяв свою і пішов до людей. Куди б він не заходив, в кожній хаті давав почитати батькову книгу або читав і розповідав сам. Люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували в його селі, то відвідували могилу батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарних думок, зробив добрішими їхні серця.

  Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина дав кволий пагінець, який пожовтів і засох. А з жолудя молодшого сина почав швидко рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни та пішов угору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки.

   Багато весен і зим спливли з того часу, люди забули імена синів того чоловіка, але мудре насіння знань із батькової книги дало міцні ростки. Ті знання передавались із покоління в покоління, збагачувались новими. Давно змінилось одне покоління іншим, і тільки вічнозеленим залишається той дуб, підпирає гілками небо, грізно сперечається з блискавицями.

2-й учень. Тривалий час  книга була єдиним і основним джерелом інформації. Сьогодні світ заполонили комп’ютери. Чи знаєте ви, що означає слово «абак»?(Від грецького авах – дошка, поділена на смуги, де пересувалися камінці з метою арифметичних розрахунків. Щось на зразок рахівниці). Саме від цього примітивного приладу для рахунків бере початок історія обчислювальної техніки, історія комп’ютера. Комп’ютери почали заповнювати наше життя після другої світової війни. До 1960 року в усьому світі використовувалися не більше 7 тисяч комп’ютерів. У 1993 році настав історичний перелом, коли вперше обсяг виробництва персональних комп’ютерів перевищив обсяг виробництва легкових автомобілів і досяг 35,4 млн. одиниць.  Де застосовуються сьогодні комп’ютери? (В установах, банках, школах, лікарнях, у побуті)

(Відео «Вычислительная техника»)

1-й учень. Сучасний комп’ютер пише музику і вірші, малює, грає у шахи, розмовляє. Він практично вміє робити все, що і людина. Сьогодні світ переживає процес бурхливої інформатизації і стрімко зростає кількість інформації. Фантастично розвивається електронно-обчислювальна техніка, що робить інформацію доступною практично кожному. Учені говорять про «інформаційний вибух», «інформаційну революцію», « інформаційну цивілізацію».

2-й учень. Як змінилася книга в наш час? Ви, мабуть знаєте про існування електронних книг. У Франції створено книгу, зовні схожу на традиційну. Під обгорткою розміщений екран розміром 21*16 см. Електронну книгу можна покласти до сумки чи рюкзака. Вона працює на батарейках протягом 5 годин. Це одночасно і книга, і бібліотека, і віртуальний книжковий магазин. Її пам’ять зберігає одночасно біля 30 книг по 500 сторінок кожна. Маючи мобільний телефон чи телефонну розетку, ви підключаєтеся до інтернету, можете гуляти по віртуальному магазину, вибирати і замовляти книги. Досить провести по екрану пальцем, щоб підібрати книгу чи газету, збільшити розмір букв, знайти значення незрозумілого слова у словнику.

1-й учень. Останнє досягнення комп’ютерних технологій – «жива» книга. За допомогою комп’ютера можна не лише читати текст і переглядати картинки, а й чути голоси персонажів, «оживляти» ілюстрації, грати у цікаві ігри. Навіть є такі електронні книжки-ігри, які дають можливість не тільки познайомитися з авторським варіантом твору, а й самому впливати на хід сюжету.

(Презентація «Незвичайні книги»)

Бібліотекар.

2-й учень. Згадаймо давньогрецький міф про лабіринт. Виявляється, що книжковий світ, а особливо світ комп’ютерний, віртуальний і є тим самим лабіринтом, де на молодого і недосвіченого користувача чатує небезпека, справжній жахливий «Мінотавр». Головна проблема сьогодні – це проблема вибору. Як відрізнити потрібну інформацію від непотрібної, глибоку від поверхневої, корисну від беззмістовної та шкідливої?

(Презентація «Цікаве про комп’ютер»)

1-й учень. Досить часто знання художньої літератури обмежені гортанням детективів; з телевізійних передач вибираємо для перегляду лише бойовики, а комп’ютер використовуємо для сумнівних ігор. А ось американський вчений Норберт Вінер, який сформулював основні положення нового наукового напрямку – кібернетика, говорив: «Кібернетика подібна тому, що в часи середньовіччя вважали «чорною магією», - вона може дати все, що забажаєте, але вона не може підказати, що необхідно просити».

2-й учень. Уміння вибирати книгу чи знаходити потрібну інформацію за допомогою комп’ютера, - це справжнє мистецтво. Як же оволодіти ним? І саме бібліотеки навчать вас цьому мистецтву, покажуть вам шлях до знань, до духовності.

(Відео «Найкрасивіші бібліотеки світу»)

1-й учень. Що означає слово «бібліотека»?

Сучасна бібліотека збирає не тільки твори друку, а й аудіо- та відеокасети, компакт-диски, комп’ютерні програми, бази даних. До послуг читачів – різноманітна аудіо- і відеотехніка, комп’ютери, розмножувальна техніка. Комп’ютерні технології використовуються при комплектуванні бібліотек, створенні довідкового апарату, обслуговуванні читачів. Бібліотека стає складовою сучасних інформаційних систем. Американський бібліотекар, бібліограф Мельвіль Дьюі сказав: «Якщо стара бібліотека була джерелом, до якого йшли всі, хто бажав знань, то новітня – це водопровід, який розносить життєдайну вологу по будинках». Тому сучасну бібліотеку почали називати «віртуальна бібліотека», «інформотека», «медіатека», замість слова «читач» з’явився термін «користувач».

Наша бібліотека

«З бібліотек починаються школи!» --

Зовсім не нове для нас відкриття.

Учням – скарбниця казкова й простора

Вірна стежинка життя.

Тут у світ муз ідемо крок за кроком –

Поезія, казка, новела, роман…

Тут кожна сторінка постане уроком

Великих чеснот чи оман.

Хто тут шукає, той завжди знаходить

Відповідь, думку, світ, шлях, силу знань,

І найцінніше знайти не зашкодить –

Сотні складних запитань:

Чийого ми роду і племені діти?

Звідки й куди добіга людський путь?

Від чого щоденно волієм радіти?

Що у житті оминуть?

Їх безліч щоденно – питань і загадок,

Завдань нелегких, непрочитаних книг,

Що їх ми назавжди отримали в спадок

Від пращурів наших земних.

Читайте! Читайте! Побільше читайте!

Всім так знайомі та близькі слова.

Щоб в світі самого себе відшукати,

Потрібна своя голова.

З бібліотек починаються школи,

Тут, серед книг, підростаєш і ти.

Здавна спочатку завжди було Слово,

З ним і тепер опановуєм мову,

Тож книгу до рук – й до мети!

 Презентація книг сучасних дитячих українських письменників

(М. Павленко, М. Муляр, С. Гридін)

  Останніми роками активізувався інтерес до написання творів спеціально для дитячого читача.

Сучасна проза для дітей жанрово й тематично розмаїта. За таким принципом її можна поділити на реалістичну, казкову, фантастичну, історичну, біографічну. Зазвичай письменники обирають для реалізації своїх творчих задумів один із різновидів прози. Проте останні десятиліття спростували цей факт, оскільки митці успішно творять у різних жанрово-тематичних видах.

 Марина Павленко з відзнакою закінчила Уманський державний педінститут (нині університет) імені П.Г. Тичини. По закінченню вузу працює вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії, а з 2000 року Марина Степанівна – викладач кафедри української літератури й українознавства рідного університету. Вона - кандидат педагогічних наук, доцент, автор багатьох наукових публікацій, методичних рекомендацій «У країні Лісових Дзвіночків», монографії про П. Тичину.

   Член національної спілки письменників України. Автор збірок поезій: «Бузкові зошити» (1997), «Час-папороть», «Душа осики», романів для підлітків «Русалонька із 7-В…», книги казок «Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)», повістей-казок «Домовичок з палітрою», «Домовичок повертається», повістей «Миколчині історії», «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?».

   Як художниця, Марина Павленко проілюструвала чимало збірок(у т.ч.й власні).

   Марина Павленко – лауреат багатьох літературних конкурсів: «Гранослов», «Привітання життя», конкурсу Української бібліотеки у Філадельфії, «Смолоскип», «Коронація слова», Всеукраїнського конкурсу сучасної новели імені Валеріана Підмогильного, конкурсу  літератури для дітей та юнацтва «Портал», міжнародного конкурсу ім. Богдана-Нестора Лепкого, конкурсу творів для дітей «Золотий лелека», Всеукраїнського мережевого конкурсу короткої прози «Євроформат-2008» тощо.

Таємниці! Мабуть, Софійка їх до себе притягує. Бо ж хіба можна лишатися осторонь, коли вночі у покинутому замку лунає музика, а порожніми залами блукає привид?! Коли над красенем однокласником висить родове прокляття? Коли тебе домучили нічні жахіття сусідської квартири? Коли ти лишилася сама проти цілого світу і проти суперниці-русалки? Всі ці події відбуваються у книжці М. Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських»

(Слайд  «Гра із задоволенням і не без моралі)

Бібліотекар.  Усі люди люблять гратися. Незалежно від віку, походження, освіти, соціального стану та статків. Хоч ігри бувають різні, але в тому чи іншому вигляді вони супроводжують нас усе життя.   За допомогою гри можна створити світ. Особливо, коли це комп’ютерна гра, розроблена хорошим професіоналом.  За допомогою гри можна занапастити світ. Особливо, якщо вона поцуплена зі столу трохи пришелепкуватого генія. За допомогою гри можна врятувати світ… Особливо, коли поряд вірні друзі: дівчинка з дивакуватим ім’ям, малолітній хакер, легковажна модниця та вчителька хімії із зовнішністю фотомоделі й характером диктатора. А про все це можна написати цікаву книжку – як це зробила Марина Муляр.

     (Слайд з портр. М. Муляр)

1 ведучий.  "Письменнику має бути цікаво робити те, що він робить. Я ніколи не думала, чому почала писати фентезі, кому це буде цікаво і чи матиме моя книжка успіх. Просто писала і разом із своїми персонажами переживала всі їхні пригоди. Дуже часто наперед планувала сюжет, але починала писати і хтось із персонажів казав: "Буде не так". Опиратися я не могла. Під час написання книжок мої персонажі самі керували мною.»

     (Слайд. Видавництво)

2 ведучий.  Книжки видало видавництво "Темпора" спільно із видавництвом "Прудкий равлик".  

(Слайд  № 4 Художник…)

1 ведучий.  Всі три книжки ілюструвала художниця Ганна Ісаєнко.

"Коли прочитала першу книжку, дуже здивувалася, бо звикла, що такі цікаві книжки завжди — іноземні. Здивувалася, коли дізналася, що їх написала українська письменниця. А коли ілюстрації до першої частини були готові, з нетерпінням чекала на наступну книжку. Самій було дуже цікаво, як далі розвиватимуться події", - розповіла Ганна Ісаєнко.

"Ілюстрування — це важка справа. З одного боку дуже сильно хочеться підтримати задумку автора і в той же час є бажання проявити себе, але так, щоб власне бачення не було надмірним і не затьмарювало текст автора".

    (Слайд «І Синій коридор…)

2 ведучий.  До її дебютної книги М. Муляр «Гра» увійшло дві повісті: «Синій коридор» і «Світ легкий, світ важкий». Обидва твори складають сюжетну єдність. У першому читач знайомиться з головними персонажами та світами, де ті мешкають.

1 ведучий.   Тих самих героїв, але вже старших на два роки, зустрічаємо в наступній повісті. І все ж тексти є відносно незалежними один від одного. «Синій коридор» – історія про комп’ютерну гру, яка вийшла з-під контролю й несе небезпеку знищення світу. «Світ легкий, світ важкий» – подорож у паралельний світ.

Через занапащене довкілля людство переселилося на астероїди (на щастя, технічний розвиток це їм дозволяє) і створили собі досить комфортний та трохи нуднуватий світ.

1 ведучий.  Центральний мотив обох повістей – класичний «порятунок людства». Але майстерна побудова сюжету, де інтрига тримає читача в напрузі до останньої сторінки, та живі переконливі характери роблять твори Марини Муляр свіжими й оригінальними.

Є у «Грі» і трохи іронії, і трохи моралі, й цікаве філософське підґрунтя – ці складові міцно переплетені між собою: інколи важко помітити, де гра-розвага межує із грою - священнодійством.

2 ведучий.  Книжка на 350 сторінок складається з двох книг.

Перша, яка займає всього 83 сторінки, більш схожа на маленьке фантастичне оповіданнячко для підліткового, чи навіть дитячого журналу. В цій частині дещо незграбна побудова речень, майже відсутні детальні описи героїв, а стиль більш схожий на опис коміксу - дуже багато місця відводиться діям, майже як в голівудських бойовиках.

Читач.  Історія, в якій читач знайомиться з Палагною, Фаною та Антоном дуже схожа на ту комп’ютерну гру, довкола якої розвивається сюжет. Так-так - геть як у сучасних підлітків, основна їх розвага є комп’ютерні ігри, щоправда на відміну від реальних їх ровесників у бідних дітей дуже мало є ще чим зайнятись, бо живуть вони на астероїді, відколи їх планета загинула. Дядечко Фани, один з місцевих комп'ютерних геніїв, щось наробив таке, що було схоже на звичайну гру, насправді будучи порталом в інший світ, звідки він викликав трьох молодих магів, пообіцявши віддати їм астероїд. Дівчата за допомогою свого однокласника Антона на прізвисько Темний, перешкоджають захопленню, мимоволі кілька раз рятуючи тих від небезпек сучасної цивілізації, і, наприкінці, потоваришувавши з ними, оскільки не завжди твій ворог є поганою людиною, а в житті краще знаходити порозуміння з різними людьми.

Бібліотекар.  На мирному розлученні закінчується коротенька перша книга з усіма її недоліками "першого млинця". А далі починається книга друга - підлітків викликає світ принців, потребуючи їх допомоги, і їм доведеться дізнатись ще одну життєву істину - не завжди те, що здається злом, діє із злими намірами.

Читач.  Короткий зміст другої книги.

1 ведучий.  В книзі другій стає помітно, наскільки зросла майстерність Марини - стиль стає справді художнім, описи більш детальними та природними, світ та герої з картонних фігурок, якими вони були в першій частині книги, оживають, а читача, стає неможливо відтягнути до кінця книги і за вуха.

2 ведучий.  До того ж книга написана дуже легко, і читається одним подихом, і дуже швидко - ось коли починаєш шкодувати про свою швидкість читання. За три години доводиться прощатися з героями, яких вже встиг полюбити, і чекати продовження - сподіваюсь, що за ним у Марини діло не стане...

1 ведучий.  Авторка порушує багато цікавих і важливих питань (можна сказати, світоглядних). Наприклад: хто є ворогом і що з ним робити, що таке вибір і відповідальність, яка ціна комфорту та чи варто її платити?.. І як належить справжньому митцеві, не дає ніяких остаточних відповідей, залишаючи читачеві достатньо тем для роздумів.

2 ведучий.  Варто повчитися в Марини Муляр умінню гратися словами. У «Грі» не просто добірна українська мова в усій палітрі – від стилізації під високий регістр до школярського сленгу. Її тексти мають у собі якісь особливі чари, ніби ритм і мелодію, які затягують читача у свій світ і потім довго не хочуть відпускати.

Хоча безпосереднім адресатом книжки є читачі 12- 15 років – ровесники головних героїв, – але «Гра» буде цікавою усім шанувальникам сучасної фантастики незалежно від віку. Побавтеся з книгою Марини Муляр, і, можливо, вам пощастить знайти нові способи застосування гри.

  З розповсюдженням мережі Інтернет та комп’ютерних ігор постав віртуальний світ, який поглинає користувачів настільки, що вони забувають про реальність. Тим паче, що у світі, створеному сучасними технологіями, все значно простіше. Клік комп’ютерної мишки може здійснити чудеса, автором і виконавцем яких є сам гравець: створити місто, країну, зробити супергероєм, перемогти монстрів, завоювати світи, взяти участь у зоряних війнах тощо. Таким чином здійснюється дитяча (та й доросла) мрія про всесильність і все можливість (хай навіть на екрані монітора). Значно складніше вийти з віртуального світу в реальний і жити звичайним буденним життя. Проблема, яка постала на фоні такого явища, це невідповідність реальності і вигаданого комп’ютерного світу. Як повела б себе людина (дитина), якби опинилася насправді у віртуальному світі серед монстрів, чудовиськ, супергероїв, піратів тощо. Вирішення цієї проблеми напрошувалося на художній твір. З таким завданням успішно впорався Сергій Гридін, створивши казкові повісті «Федько – прибулець з інтернету», «Федько у віртуальному місті» та пригодницьку повість «Федько у пошуках чупакабри». Тема, піднята автором, справді важлива з огляду на глобальну комп’ютеризацію та негативний вплив цього явища на свідомість дітей.

Огляд біля книжкової виставки «Загадковість книжкових героїв 21 століття».  

    

                У книжкових декораціях

                       Бібліотечна мандрівка

Зал святково прикрашений.. Висить плакат: «День без книги, що обід без хліба», книжкова виставка «Твій друг – книга», «Поради читачеві», які в кінці свята, які в кінці свята вручаються учням.                                                                          

Поради читачеві

1.Якщо ти занудьгував – візьми книгу.

2. Якщо хочеш поговорити з кимось – відкрий книгу.

3. Якщо хочеш одержати пораду – відшукай її в книзі.

4.Якщо прагнеш знайти друга – потоваришуй із книгою.

5. Якщо мрієш стати справжньою людиною – читай книги.                                                             

6.Якщо хочеш відчути безмежні можливості  людського розуму – працюй із книгою.

                                                                                                                                                                                                                     1-й ведучий.   Безмежна сила книжки. Без неї людина сліпа. Книга ж відкриває великий світ. «Людина, для якої книжка вже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника,  ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою і спустошеною». Це слова В. О. Сухомлинського.   А ще він говорив, що  «читання – це віконце, через  яке діти бачать і пізнають світ і самих себе».                                                                                                                                   

2-йведучий.   Хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків. Розкриєш першу з них – опинишся в далекій країні казок, у якій живуть велетні, веселі маленькі чоловічки, або твої ровесники. Відважні герої  б”ються за правду з лютим ворогом… Багато див ховає в собі книжка.

1-й ведучий.    «Хто багато читає , той багато знає» так кажуть в народі. І це правда. Книжка вчить, як на світі жить, книжка відповідає на безліч запитань і сама вміє запитувати

    1-й учень     Сторінки книжок завітних                                                                                                                      Всіх нас доброму навчать                                                                                                                        Працювати учитись,                                                                                                                                І Вітчизну шанувать.  

                                                                                                                                                                        2-й учень     Дбайливо тонесеньку книжку гортаю.                                                                                                  Рядок за рядочком квапливо читаю.                                                                                                      Гортаю, гортаю сторінки, мов диво, -                                                                                                    Ввесь світ в собі книжка вмістила дбайливо.          

3-й учень.          З тобою шляхи пролягають мої                                                                            

                            В найдальші віки і в найдальші краї.

                            Ти вірності й дружбі навчаєш мене,

                            Говориш про зле, про смішне і сумне,

                            Про далі небесні, про надра земні -

  З тобою усе зрозуміле мені.

  Навчаєш відважним, правдивим рости,

  Любити природу, свій край берегти,

  Від малку тобою я звик дорожить,

  Без доброї книги мені не прожить.

(Звучить поважна музика.  Входить Королева –Книга..)

Королева – Книга:       А відгадайте мою загадку

        Бачить – не бачу,  чути – не чую,

        Мовчки говорю дуже мудрую.

        Іноді схочу – правди навчаю.

        Іноді збрешу – всіх звеселяю.

        Будемо діти зі мною довіку жити –дружити.

        Хто ж я такая  в світі щаслива,

        Мудра, правдива і жартівлива?

Діти.     Книга.

 Королева – Книга.  Так діти. Я - Королева – Книга. Про мене складено дуже багато прислів”їв та приказок.                                                                                                        

      1. Навчання – сонце, а книга віконце.                                                                                                    2.Книгу читай , розуму набирай.

      3. З книгою подружишся, розуму наберешся.

4. Книги читати – усе знати.

       5. Ученому – світ, а невченому – тьма.

6. Дім без книги – день без сонця.

--Діти, а які ще прислів”я про книгу  ви знаєте?

(Діти по черзі називають прислів”я.)

(Звучить тривожна музика. Виходять учні, що мають вигляд потріпаних книг.)

1-й учень. Ой, ой, ой як боляче! У мене вся палітурка облетіла! От цей Дмитро!

2-й учень. А з мене він листочки повиривав, бутерброди загортав.  

3-й учень . А на мене наступив брудними черевиками, як боляче, слід так і залишився.             1-й учень. А мене всю пом”яв.

2-й учень. Як погано нам живеться! Що ж ми будемо робити?

3-й учень . Давайте втечемо  у  бібліотеку.

Хлопчик.  Книжечки мої, пробачте мене. Тебе я підклею, з  тебе витру ці брудні плями. Я буду з вами дуже добре поводитись, тільки не тікайте від мене.

Королева – Книга.   Діти, а ви знаєте, як треба поводитись з книжками?

Учень .  (Одягнений в  охайний костюм).                                                                                             Я – книжка! Я – товариш твій!

Ти берегти мене умій!

Я чиста, гарна і приємна,

Тож, друже, будь зі мною чемний.

Погані звички забувай.

Мене не рви, не ображай.

Гортаєш – пальці  ти не слинь,

Оцю погану звичку кинь.

Листків, гляди, не загинай - 

Зроби закладки, їх вклади,

Мене папером обгорни,

Де взяв, туди і поверни!

Запам”ятай  же – я – твій друг,

Та не для тих бруднющих рук,

Я – книжка! Я – товариш твій,

То ж збегти  мене зумій!                                       

 (На екрані крупним планом «Поради читачеві».

Бібліотекар.  Діти, ми підготували для вас ось такі поради. Прочитайте їх вдумливо і збережіть до закінчення школи, час від часу перечитуйте їх і ви зрозумієте, що книга, дійсно, допомогла вам стати розумнішими.                                                               

 Весела перерва.               

              Що ворона полюбляє?

             Третій день казки читає.

              І шаркоче тишком-нишком:

            «Це якась погана книжка!

            --Все про вовка, про лисицю,

            Про кота, про рукавицю,

            Навіть є про жабу трошки,

            Є про Котигорошка,

            І про змія, що літає…

            Лиш про  мене тут немає».

Бібліотекар.    В ході нашого  свята ви багато  почули цікавого і корисного про книгу,  про те як правильно  з  нею поводитись . І я думаю, що ви зрозуміли, яке важливе місце вона займає у нашому житті, і що читати її потрібно  уважно, щоб запам”ятати ті важливі моменти, які не раз вам стануть в пригоді. А щоб книги довго служили людям і були всім доступні вони живуть в чарівній країні, якої не знайдемо на карті. І зветься ця країна – бібліотека.

            Учень.        Тут книги розумні спокійно живуть,

            У тихій величній світлиці.

            А двері широкі, відкриті ведуть,

            До знань золотої скарбниці.

            Герої романів, легенд, повістей

            У тиші говорять із нами.

            В книжках – відкриття всіх великих людей,

            Думки, що хвилюють віками.

            Ведуть нас в незнане книжки,

            Розрадять, коли нам не легко.

            Для нас зберігає їх довгі роки -

            Шкільна бібліотека.

(Зображення на екрані бібліотеки: абонемент, читальний зал)

1-й ведучий.     Зараз наше довідкове бюро.

2-й ведучий.      Слово бібліотека – грецького походження, а перекладається так «бібліо» - книга, «тека» - зберігання. Отже, бібліотека – це місце, де зберігаються книжки.

1-й  ведучий.    А ось відділ в бібліотеці, де книги видають додому – називається -  абонемент. Слово  французьке і означає право користуватися чим-небудь на визначений термін.

2-й ведучий.      –Скільки днів можна читати бібліотечну книгу?

1-й ведучий.      –Два тижні.

2-й ведучий.     -- Як називають забудькуватих читачів?

1-й ведучий.     –Боржниками.

2-й ведучий.     –А як називається відділ, де книги не можна брати додому?

1-й ведучий.     Читальний зал.

2-й ведучий.      В читальному залі знаходяться найцінніші книги: енциклопедії, словники, довідники. Також книги, які є в бібліотеці лише в одному примірнику.

Учень. Запитань навкруг багато, як на них відповідати?

            Ти «Пізнайка» відкривай і мандрівку починай.

За сторінкою сторінка   поведе в нові світи і                                                                            На «Як?», «Чому?», і «Де?»завжди відповідь знайде.                             

                                                                 

Весела  перерва.                                                                                                                         Учень.         Павло Глазовий                                                    

                                  КНИГОЗБІ РНЯ    

             В  тебе  в  хаті,  Марку,  ціла  купа  книг!                                                                                               Чом  ти  досі  шафи  не  придбав  для  них?

            --Де  ж  її  дістанеш? – Марко  запитав.

            --Там  же,  де  і  книги  ти  свої  дістав.

            -- Марко  глянув  косо:  -- В  тебе  розум  є?

            Хто  ж  в  бібліотеці  шафи  видає?

2-й ведучий.        Друзі,  чи  любите  ви  мандрувати?

Книжки  про  землі  далекі  читати?

Сьогодні  у  бібліотеці  Мюнхаузен – гість,

Про  різні країни  він  вам  розповість.

(Звучить жвава музика. Виходить Мюнхаузен.)

Мюнхаузен.    Відгадайте з якої казки герой і в якій країні він народився.

                       1.   Хто  моторчик  свій  заводить?

                            З  даху  в  гості,  хто  приходить?

                            Веселиться  і  співає  та  цукерки  наминає.

                            Є  у  нього  справжній  друг  найцікавіший  Малюк.      (Карлсон,  Швеція)

            2. Виріс  цей  хлопчина  з  малої  деревини,

               У  печі  злючку  спік,  сам  на  дерево  утік,

               Його  гусятко  врятувало,  на  крилечка  свої  взяло.

               Принесло  до  тата  й  мами  частуватись  пирогами.    (Івасик-Телесик,  Україна)

           3.   Я  бабусі  у  корзинці  і  обід  несу  й  гостинці.

               Раптом  -  сірий  Вовк  із  хащі  роззявляє  хижу  пащу.

               Ти  чого  отут  блукаєш? – Розпитав,  стрибнув  у  бік

               Блискавично  в  лісі  зник…

               Відгадайте – ну  будь- ласка,  звідки  я,  з  якої  казки?   (Червона Шапочка , Німеччина)

          4.   Я сміливий хлопчик – Зух,

               У мене могутній дух.

               Як скубне хто за чуприну,

               Буде плакать, мов дитина,

               Мені море по коліно,

               А зовусь я…                                                                                  (Цибуліно, Італія)

          5.   В батька хлопчик дуже гарний

               Незвичайний , дерев”яний.

               Любить дуже батько сина,

               Забіяку…                                                                                       (Буратіно,  Росія)

          6.   До прогулянки він ласий,

               Є на мед чутливий нюх.

               Він до бджіл уже добрався

               Упізнали…                                                                                    (Вінні-Пух,  Англія)

 1-й ведучий.        От молодці!  Читаєте книги уважно і добре знаєте героїв казок. Людина, яка вміє і любить читати – щаслива людина. Навколо  неї завжди багато-багато розумних, добрих і вірних друзів. Друзі ці -  книги. Вони зустрічають нас у ранньому дитинстві й ведуть за собою усе життя.

 1-й учень.  Хороші, справжні друзі у мене поруч є.

                   Ніяк не уявляю без них життя моє.

                   Лиш пороблю уроки – до них у гості йду.

                   Як жить на світі, друзі розмову поведуть.

                   Коли я засумую, вони сюди спішать

                   І жартами смішними ураз розвеселять.

                   Коли ж стаю надміру безпечним  я на мить,

                   Насуплять брови друзі: негоже так робить!

                   Розкажуть про будови, про мандри, про бої…

                   Живуть в книжковій шафі товариші мої. 

2-й учень. В мене є книжок багато -                                                                                                                          І новенькі , і старі.

                                         Як піду до школи з татом,

                                      Всі книжки віддам сестрі.

                                      Хай вона сама читає

                                      Про Лисичку й Журавля,

                                      Хай вона тепер узнає,

                                      Як багато знаю я. 

                   3-й  учень    Я люблю читати часто до півночі,

                                     поки пелехаті ляжуть сни на очі.

                                     Я засну, раденька,- сплять разом зі мною

                                     явори Шевченка над Дніпром-рікою.

5                 4-й учень     В сні не знаю, де я,- лину в піднебессі,

                                     а в руках лілея Українки Лесі…

                                     На столі розкрита книжечка весела -

х                                   хитрий лис Микита в мандри йде на села.

                                     Кіт-воркіт – на плоті дядечка Малишка…

                   В навчанні й роботі помагає книжка.

                   5-й учень.    Учітеся, любі діти, читайте, гадайте,

Я                                      Як та бджілка медку з цвіту, розуму збирайте! 

                                      Бо мудрому і на ріні пшениця уродить,

                                      А дурному не вродиться нічого й в городі,

Б                                    Бо мудрому й кропива іде на ужиток,

                                      А в дурного і пшениця обернеться в збиток.

Бібліотекар. Ці рядки написані понад 100 років тому, але й на сьогодні не втратили свого повчального змісту.      Ось і підійшло до  кінця наше свято. І ви зрозуміли яке місце займають  книги у нашому житті . Щоб стати  розумними, треба багато прочитати їх. Бажаю вам нових приємних зустрічей з героями книжок!